СІМЕЙНЕ КОЛО ЧИТАННЯ

ДО Дня бібілотек ЧАС ЧИТАТИ 2

Всеукраїнський день бібліотек

 30 вересня в Україна відзначається свято  Всеукраїнський день бібліотек.

У цей день вітання з професійним святом приймають бібліотекарі — провідники у світ знань, казок, подорожей та фантастики. Їм відомі секрети класифікації книг, складання бібліографічних довідників та каталогів.  Сьогодні можна сказати, що бібліотеки - це минуле століття. Нічого подібного!  Всеукраїнський день бібліотек - відмінний привід сходити в бібліотеку з дитиною та взяти улюблену книгу з вашого дитинства. Ну або просто провести цей вечір за читанням. Адже читати не шкідливо, шкідливо не читати!

Шкільна бібліотека ЗЗСО № 10 пропонує учням та їх батькам огляд літератури для читання.

Презентация3 Б50

                          

 

Як кожен українець може підтримати українську книгу?

Все залежить від бажання читача: читайте українських авторів, купуйте українські книжки, формуйте попит. Саме від попиту і залежить затребуваність на нашу літературу. Якщо ви ще не знайомі з сучасною українською літературою – просто спробуйте. Потім вас складно буде зупинити.

В рамках проведення Всеукраїнського місячника шкільних бібліотек  «Вірю в майбутнє твоє, Україно!» завідувачем шкільною бібліотеко ЗЗСО № 10 Єрьоменко О. створено віртуальну книжкову виставку «Читай сучасне. Читай українське», яка знайомить глядачів з найвідомішими українськими письменниками та їх творами.

https://youtu.be/YaAs5oa4gRw?si=sXV57j3h9ZBQN0_n

 Шкільна бібліотека закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №10 Мирноградської міської ради отримала комплект із 50 сучасних україномовних книжок від  Волонтерської спільноти Б50 «Нова сторінка».  Це Програма відновлення потенціалу дітей, які мешкають на прифронтових та деокупованих територіях України.

Проект «Нова сторінка» забезпечує бібліотеки шкіл і громад якісною  україномовною літературою, що стимулює особистісний розвиток, допомагає  навчатися цікавіше та  вибрати майбутній фах.

Бібліотека отримала дитячу  літературу з історії, мистецтва, географії,  права, філософії, економіки, для самопізнання і самореалізації, для дослідження себе, інших, країни, планети і всесвіту. Цей книжковий скарб одразу потрапив до рук  школярів. А найбільш цікавою для підлітків виявилася книга «Чого не вчать у школі». Ми бажаємо усім школярам натхнення та міцного здоров’я на шляху в Країну знань!

Уже традиційно 1 червня відзначається Міжнародний день захисту дітей –  свято радості та надії. Саме в дітях продовження роду людського й здійснення своїх мрій і сподівань на краще.

Рішення про відзначення Міжнародного дня захисту дітей саме першого червня прийняла Міжнародна демократична федерація жінок у листопаді 1949 року. Перший Міжнародний день захисту дітей було відзначено в 1950 році.

ООН підтримала ініціативу  та оголосила захист прав, здоров'я і життя дитини одним із пріоритетів у своїй діяльності.

В Україні цей день відзначається з 1998 року. У 1991 році Україна приєдналася до Конвенції ООН про права дитини, згідно з якою кожна держава зобов'язана поважати та заохочувати право дитини на всебічну участь у культурному і творчому житті, забезпечувати їй повноцінне дозвілля й відпочинок та сприяти наданню для цього відповідних можливостей.

Сьогодні перед Україною постають нові виклики у сфері захисту прав дітей у зв'язку зі збройною агресією та ескалацією насильства, бойовими діями на території  нашої держави.

Кожна дитина має повне право бути захищеною, розвиватися й навчатися для  майбутнього. Це - не лише веселе свято для самих дітей, а й нагадування суспільству про необхідність захищати права дітей, адже вони - майбутнє нашої держави, яке формується  сьогодні.

ПАМ'ЯТАЄМО ЧОРНОБИЛЬСЬКИЙ КВІТЕНЬ

    

26 квітня 1986 року. Чорною та гіркою увійшла ця дата в історію людства. Майже в центрі Європи сталася аварія, яку обґрунтовано вважають найбільшою в світі техногенною і екологічною трагедією.
   Чорнобиль. Саме таку назву має степова трава полинка. Також це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль назавжди увійде в історію, як місто, що дало назву одній з найтрагічніших в історії людства катастроф.
      Чорнобиль також дав свою назву атомній електростанції, яка почала будуватись біля річки Прип’ять. Згодом виникло ціле місто енергетиків – с такою ж назвою. Датою заснування міста Прип'яті є 4 лютого 1970 року. Його будівництво почалося одночасно з будівництвом Чорнобильської АЕС, розташованої за 2 км від міста. В середині 1980-х років в Прип'яті проживало близько 48 000 жителів.
    На початок 1986 року працювало вже чотири енергоблоки ЧАЄС,  добудовували шостий, а п'ятий збиралися пускати в дію. Це була найпотужніша на той час атомна електростанція в Європі.
Ніщо не віщувало біди. Але все це знищила трагедія, і для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього.
     Для України,    Для мирних жителів Прип'яті та співробітників Чорнобильської АЕС справжнє пекло почалося о 1:24 26 квітня, коли у приміщенні четвертого енергоблоку при виведенні його в плановий ремонт і проведенні випробувань турбогенератора стався вибух і виникла пожежа, яка перекинулася на дах третього енергоблока. Внаслідок вибуху була зруйнована покрівля четвертого блоку і машинного залу. Все це  супроводжувалось величезним викидом радіації.
     Відбулася  техногенна катастрофа на атомному об'єкті.
    З жерла реактора піднімався за кілька сотень метрів заввишки стовп продуктів горіння, потужний потік газової радіоактивності.
    Зі 190 тон ядерного палива 90% потрапило в атмосферу Землі. Вибухи призвели до повного руйнування реактора та його активної зони, систем охолодження та будівлі реакторного залу. На дах машинного залу, на територію навколо АЄС було викинуто залізобетонні та металоконструкції, графітові блоки та їх шматки. Сумарний вихід радіоактивних матеріалів становив 50 мільйонів кюрі, що рівнозначно наслідкам вибухів  60 атомних бомб, скинутих в 1945 році на Хіросіму.
    Першими відчули поштовх вибуху та побачили велетенське полум'я над атомною станцією мешканці Прип'яті та навколишніх сіл. Відразу ж вплив радіаційного опромінювання відчули на собі жителі Чорнобиля.
     Перший радіаційний удар тієї трагічної ночі і першою жертвою став машиніст Валерій Ходемчук. Його накрив вибух, тіло так і залишилося під руїнами. З товаришів Ходемчука за зміною, які отримали фатальну дозу радіації, одяг знімали разом із шкірою, ще з живих.
   Усередині зруйнованого блоку чорнобильці встановили Пам'ятну дошку із портретом Валерія Ходемчука. Доступ до цього смертельного простору суворо заборонено. І все-таки біля портрета завжди лежать свіжі квіти… Мабуть, дух людської пам'яті все ж таки сильніший за страх перед мільйонами кюрі радіації.
   Не менш страшний удар атомної стихії прийняли на себе працівники воєнізованої пожежної частини атомної станції. Саме вони опинилися у самому пеклі смертельної радіації. Це було рівнозначно самогубству.
      Тисячі людей з усіх кінців колишнього СРСР були покликані та відряджені для ліквідації наслідків катастрофи. Роботи велися переважно вручну. Лопатами знімали верхній шар ґрунту на території АЕС, скидали руками шматки арматури, графіту з даху машинного залу, змивали радіоактивний бруд ганчірками всередині станції.  Можна лише уявити наскільки це було небезпечно, якщо 2 хвилини роботи на даху прирівнювалися до 2-х років служби в армії.
      На ліквідації аварії працювала велика армія медичних працівників, які надавали невідкладну допомогу всім, хто був у ті дні біля зруйнованого реактора.
      3 травня 1986 року з Донбасу прибуває перша група шахтарів, які повинні були вирити 160-ти метровий тонель для встановлення під реактором системи охолодження. В перших рядах були шахтарі із шахт «Центральна» та «Капітальна». Всього Донбас відправив на ліквідацію наслідків катастрофи більше 30 тисяч людей, наше місто – 400, це були лікарі, фельдшери, пожежники, водії та повари.
    Для гасіння пожежі застосовувалися вертольоти, які скидали спеціальні склади для гасіння і запобігання ланцюговій реакції, а так само пісок і глину. Надалі виявилося, що вони, можливо, ще більш збільшили температуру реактора. Пожежа була згашена тільки 9 травня.
     На жаль, з ліквідацією аварії на атомній станції, біда для України не вщухла. Страшною радіацією було заражено землю, воду, повітря.  Радіоактивною чорнобильською хмарою зачепило великі території сусідніх країн та майже всі країни Західної Європи.
    Найбільш небезпечною була 30-кілометрова зона відчуження. Вона була офіційно визнана непридатною для життя. Ці землі було огороджено гострою огорожею і названо Чорнобильською зоною.
      Щоб врятувати людей, що жили в межах ураженої зони, від смертельної радіації, їх усіх евакуювали. Це була страшна евакуація. Евакуйовані втратили все: житло, речі, роботу, а головне – здоров'я.
      Всі 47 500 жителів міста Прип’ять були змушені покинути свої будинки на наступний день після катастрофи.   Для зменшення обсягу багажу жителям сказали, що евакуація тимчасова (близько трьох днів). В результаті цього в 30 кілометровій зоні і досі є особисті речі місцевих мешканців. Станом на 28 квітня евакуацію Прип'яті було майже повністю завершено. У місті залишалося близько 5000 осіб для проведення невідкладних робіт.
      Попри це, ні 26, ні 27 квітня населення не попередили про небезпеку і не надали жодних порад про те, як слід поводитися, щоби зменшити вплив радіоактивного опромінення. Перше офіційне повідомлення було зроблено на телебаченні лише 28 квітня під тиском обставин та міжнародної спільноти, але і воно містило дуже мало інформації про те, що сталося, і створювалося враження, що будь-яку загрозу локалізовано, хоча це було не так.
      Близько 300 людей почали повертатися додому вже через місяць. До тих хто повернувся назад на протязі 20 років не пускали родичів.
      Протягом всього 1986 року із зони відчуження було евакуйовано близько 250 тисяч осіб. Кількість жертв від найпотужнішої техногенної аварії експерти оцінюють неоднозначно від декількох тисяч до 100 тисяч чоловік.
       Рудий ліс знаходиться в 2-х кілометрах від Чорнобильської АЕС. Після аварії на станції і в результаті вибуху гігантські викиди радіоактивного пилу за допомогою поривів вітру покрили прилеглу лісосмугу. Саме цей пил моментально знищив дерева: сосни просто вигоріли від найвищого рівня радіації і різко змінили колір з зеленого на незвичайний для них червоний. Мертві голки стали дуже небезпечними, і щоб уникнути ще більшої катастрофи було вирішено знести і закопати ліс. В даний час ліс поступово відновлюється природним шляхом.
       17 вересня 2007 року було оголошено що нове аркоподібне сталеве укриття буде збудоване поверх старого саркофагу над четвертим енергоблоком ЧАЕС. В листопаді 2016 року почалося насування арки над четвертим енергоблоком ЧАЕС.
    29 листопада 2016 року сталеве укриття було встановлено, воно став найбільшою на цей час рухомою спорудою в світі. За рік після його встановлення, незважаючи на продовження будівництва, рівень радіації поблизу арки знизився в 10 разів. 10 липня 2019 року арка була введена в експлуатацію. Проектний термін його експлуатації складає 100 років.
      Сьогоднi Чорнобильська зона - це територія легенд, похмурих пейзажiв i торжества природи. Водночас - це потенційний музейний комплекс мiжнародного рiвня, пам'ятка величезної техногенної катастрофи, а місто Прип'ять - місто-привид, яке зберігає спогади про тих, чиє життя після раптової аварії на Чорнобильській АЕС розкололося надвоє.
      Минають роки після найстрашнішої в світовій історії техногенної катастрофи, але в серцях людей досі звучить відлуння тих трагічних подій.   Низько вклонимось всім учасникам ліквідації наслідків катастрофи, які виявили героїзм, самовідданість та мужність ціною свого життя та здоров’я в тих екстремальних обставинах.  Їх подвиг назавжди записаний до літопису людської мужності та навічно залишиться у пам’яті українського народу.

https://youtu.be/iqXRow-kZuI