26 квітня 1986 року. Чорною та гіркою увійшла ця дата в історію людства. Майже в центрі Європи сталася аварія, яку обґрунтовано вважають найбільшою в світі техногенною і екологічною трагедією.
Чорнобиль. Саме таку назву має степова трава полинка. Також це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль назавжди увійде в історію, як місто, що дало назву одній з найтрагічніших в історії людства катастроф.
Чорнобиль також дав свою назву атомній електростанції, яка почала будуватись біля річки Прип’ять. Згодом виникло ціле місто енергетиків – с такою ж назвою. Датою заснування міста Прип'яті є 4 лютого 1970 року. Його будівництво почалося одночасно з будівництвом Чорнобильської АЕС, розташованої за 2 км від міста. В середині 1980-х років в Прип'яті проживало близько 48 000 жителів.
На початок 1986 року працювало вже чотири енергоблоки ЧАЄС, добудовували шостий, а п'ятий збиралися пускати в дію. Це була найпотужніша на той час атомна електростанція в Європі.
Ніщо не віщувало біди. Але все це знищила трагедія, і для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього.
Для України, Для мирних жителів Прип'яті та співробітників Чорнобильської АЕС справжнє пекло почалося о 1:24 26 квітня, коли у приміщенні четвертого енергоблоку при виведенні його в плановий ремонт і проведенні випробувань турбогенератора стався вибух і виникла пожежа, яка перекинулася на дах третього енергоблока. Внаслідок вибуху була зруйнована покрівля четвертого блоку і машинного залу. Все це супроводжувалось величезним викидом радіації.
Відбулася техногенна катастрофа на атомному об'єкті.
З жерла реактора піднімався за кілька сотень метрів заввишки стовп продуктів горіння, потужний потік газової радіоактивності.
Зі 190 тон ядерного палива 90% потрапило в атмосферу Землі. Вибухи призвели до повного руйнування реактора та його активної зони, систем охолодження та будівлі реакторного залу. На дах машинного залу, на територію навколо АЄС було викинуто залізобетонні та металоконструкції, графітові блоки та їх шматки. Сумарний вихід радіоактивних матеріалів становив 50 мільйонів кюрі, що рівнозначно наслідкам вибухів 60 атомних бомб, скинутих в 1945 році на Хіросіму.
Перший радіаційний удар тієї трагічної ночі і першою жертвою став машиніст Валерій Ходемчук. Його накрив вибух, тіло так і залишилося під руїнами. З товаришів Ходемчука за зміною, які отримали фатальну дозу радіації, одяг знімали разом із шкірою, ще з живих.
Усередині зруйнованого блоку чорнобильці встановили Пам'ятну дошку із портретом Валерія Ходемчука. Доступ до цього смертельного простору суворо заборонено. І все-таки біля портрета завжди лежать свіжі квіти… Мабуть, дух людської пам'яті все ж таки сильніший за страх перед мільйонами кюрі радіації.
Не менш страшний удар атомної стихії прийняли на себе працівники воєнізованої пожежної частини атомної станції. Саме вони опинилися у самому пеклі смертельної радіації. Це було рівнозначно самогубству.
Тисячі людей з усіх кінців колишнього СРСР були покликані та відряджені для ліквідації наслідків катастрофи. Роботи велися переважно вручну. Лопатами знімали верхній шар ґрунту на території АЕС, скидали руками шматки арматури, графіту з даху машинного залу, змивали радіоактивний бруд ганчірками всередині станції. Можна лише уявити наскільки це було небезпечно, якщо 2 хвилини роботи на даху прирівнювалися до 2-х років служби в армії.
3 травня 1986 року з Донбасу прибуває перша група шахтарів, які повинні були вирити 160-ти метровий тонель для встановлення під реактором системи охолодження. В перших рядах були шахтарі із шахт «Центральна» та «Капітальна». Всього Донбас відправив на ліквідацію наслідків катастрофи більше 30 тисяч людей, наше місто – 400, це були лікарі, фельдшери, пожежники, водії та повари.
На жаль, з ліквідацією аварії на атомній станції, біда для України не вщухла. Страшною радіацією було заражено землю, воду, повітря. Радіоактивною чорнобильською хмарою зачепило великі території сусідніх країн та майже всі країни Західної Європи.
Найбільш небезпечною була 30-кілометрова зона відчуження. Вона була офіційно визнана непридатною для життя. Ці землі було огороджено гострою огорожею і названо Чорнобильською зоною.
Щоб врятувати людей, що жили в межах ураженої зони, від смертельної радіації, їх усіх евакуювали. Це була страшна евакуація. Евакуйовані втратили все: житло, речі, роботу, а головне – здоров'я.
Всі 47 500 жителів міста Прип’ять були змушені покинути свої будинки на наступний день після катастрофи. Для зменшення обсягу багажу жителям сказали, що евакуація тимчасова (близько трьох днів). В результаті цього в 30 кілометровій зоні і досі є особисті речі місцевих мешканців. Станом на 28 квітня евакуацію Прип'яті було майже повністю завершено. У місті залишалося близько 5000 осіб для проведення невідкладних робіт.
Близько 300 людей почали повертатися додому вже через місяць. До тих хто повернувся назад на протязі 20 років не пускали родичів.
Протягом всього 1986 року із зони відчуження було евакуйовано близько 250 тисяч осіб. Кількість жертв від найпотужнішої техногенної аварії експерти оцінюють неоднозначно від декількох тисяч до 100 тисяч чоловік.
Рудий ліс знаходиться в 2-х кілометрах від Чорнобильської АЕС. Після аварії на станції і в результаті вибуху гігантські викиди радіоактивного пилу за допомогою поривів вітру покрили прилеглу лісосмугу. Саме цей пил моментально знищив дерева: сосни просто вигоріли від найвищого рівня радіації і різко змінили колір з зеленого на незвичайний для них червоний. Мертві голки стали дуже небезпечними, і щоб уникнути ще більшої катастрофи було вирішено знести і закопати ліс. В даний час ліс поступово відновлюється природним шляхом.
17 вересня 2007 року було оголошено що нове аркоподібне сталеве укриття буде збудоване поверх старого саркофагу над четвертим енергоблоком ЧАЕС. В листопаді 2016 року почалося насування арки над четвертим енергоблоком ЧАЕС.
29 листопада 2016 року сталеве укриття було встановлено, воно став найбільшою на цей час рухомою спорудою в світі. За рік після його встановлення, незважаючи на продовження будівництва, рівень радіації поблизу арки знизився в 10 разів. 10 липня 2019 року арка була введена в експлуатацію. Проектний термін його експлуатації складає 100 років.
Сьогоднi Чорнобильська зона - це територія легенд, похмурих пейзажiв i торжества природи. Водночас - це потенційний музейний комплекс мiжнародного рiвня, пам'ятка величезної техногенної катастрофи, а місто Прип'ять - місто-привид, яке зберігає спогади про тих, чиє життя після раптової аварії на Чорнобильській АЕС розкололося надвоє.
Минають роки після найстрашнішої в світовій історії техногенної катастрофи, але в серцях людей досі звучить відлуння тих трагічних подій. Низько вклонимось всім учасникам ліквідації наслідків катастрофи, які виявили героїзм, самовідданість та мужність ціною свого життя та здоров’я в тих екстремальних обставинах. Їх подвиг назавжди записаний до літопису людської мужності та навічно залишиться у пам’яті українського народу.
Немає коментарів:
Дописати коментар